ПОСІБНИК. СУЧАСНИЙ УРОК ІСТОРІЇ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ЗА НОВИМ ДЕРЖСТАНДАРТОМ


Відділ освіти Гайворонської районної державної адміністрації
Методичний кабінет

                                                             В.О.Касьяненко

СУЧАСНИЙ УРОК ІСТОРІЇ
Методичні рекомендації щодо вивчення історії
 за новим Державним стандартом.


ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................
3-4
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА "ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ" 2011 РОКУ..........................................................

РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД  до викладання історії . Вимоги до викладання шкільних історичних курсів...................................

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу на уроках  історії в 5 класі...............................................................................

ВИСНОВКИ......................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................

ДОДАТКИ:

ДОДАТОК 1. Навчальна програма  з предмету  "Вступ до історії. Пропевдичний курс" для 5-го класу …..........................................................

ДОДАТОК  2. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів освітньої галузі  "Суспільствознавство" (витяг з Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти) ...............................

ДОДАТОК 3. Перелік курсів за вибором, факультативів, які можуть використовувати вчителі історії................................................................


5-11


12-21


22-31

32

33




34-35



36-43


44-47
ВСТУП

Актуальність дослідження.  Кожен навчальний рік є певним етапом як у справі розбудови національної освіти, так і у професійній долі кожного учителя. А цей навчальний рік - особливо. Сьогодні освіта України переживає процес "перезавантаження": вводяться нові Державні освітні стандарти, оновлені програми, підручники. Вчителеві нелегко зорієнтуватися у інформаційному просторі. Особливо це стосується вчителів історії, адже саме в змісті шкільної історичної освіти закладені найбільші потенційні можливості для розвитку особистості, яка повинна усвідомлювати свою приналежність до українського народу та сучасної європейської цивілізації.
Науково-методична новизна дослідження полягає в тому, що зроблено аналіз  "Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти " 2011 року, навчальної програми з історії 2012 року, досліджено поняття компетентісного підходу та підготовлено рекомендації вчителям історії щодо викладання предмету за новими нормативними документами.
Посібник створено з метою надання методичної допомоги вчителям історії щодо викладання предмету за новим Держстандартом.
Для досягнення зазначеної мети підлягали вирішенню наступні завдання:
-   проаналізувати "Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти" 2011 року, зокрема освітньої галузі "Суспільствознавство";
- порівняти Держстандарти 2004 та 2011 року;
-   розкрити сутність компетентнісного підходу до викладання історії;
- визначити вимоги до викладання шкільних історичних курсів відповідно до нового Держстандарту, за умов компетентнісного підходу;
- надати рекомендації педагогам щодо організації навчально-виховного процесу на уроках  історії в 5 класі.
Об’єктом дослідження є "Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти"  2011 року, програма з історії 2012 року.
Предмет дослідження – визначення нових положень в  Держстандарті, зокрема в освітній галузі "Суспільствознавство", програмі з історії, сутності компетентісного підходу.
Практичне значення отриманих результатів. Положення та висновки даної роботи можуть бути використані вчителями історії при підготовці до уроків за програмою 2012 року.
         В посібнику використані публікації українських науковців, зокрема О.Пометун, К.Баханова, С.Терно.






















РОЗДІЛ 1.
ХАРАКТЕРИСТИКА  "ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ" 2011 РОКУ

Динамічний розвиток сучасної світової цивілізації наприкінці ХХ -  початку ХХІ століття, стрімкі зрушення в техніці й технологіях, інтелектуалізація праці, піднесення ролі особистості свідчать про формування рис нового типу суспільства, яке приходить на зміну індустріальній цивілізації, що перебуває нині у кризовому стані. Суспільство нового типу є таким, що постійно оновлюється. Глобальні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років: здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки, демократизація - стали реальним підґрунтям для подальшого просування нашої країни до демократичного суспільства. Згідно з Конституцією України (ст. 3), найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Особливу роль у становленні особистості держава відводить освіті взагалі та історичній освіті як її складовій, зокрема. Серед навчальних предметів саме історії належить визначальна роль у забезпеченні можливостей для адаптації та самореалізації молоді в сучасній ситуації, для розвитку громадянської свідомості особистості. Історична освіта, особливо в перехідному суспільстві, стає стрижнем консолідації політичної нації, важливим фактором стабільності, єдності, утвердження національної державності. Нове суспільство висуває нові вимоги перед освітою. Однією із цих вимог є підготовка таких людей, які можуть приймати критичні рішення, знаходити свій шлях у новому оточенні. Ці фактори ставлять перед освітою інші завдання, ніж 12 років тому. Держстандарти і навчальні програми мають відповідати вимогам часу, в них мають бути закладені найновіші досягнення науки, технологій, педагогічної думки, новий освітній зміст. Оскільки нагромаджуються нові знання, нові психологічні підходи, педагогічні методики, навіть діти стають іншими.
Основні державні документи зазначають, що "Стандарт освіти – це система основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості та системи освіти щодо досягнення цього ідеалу". У Законі України "Про загальну середню освіти" говориться: "Державний стандарт загальної середньої освіти – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні". Державний стандарт базової середньої освіти - це документ, що містить характеристику базового змісту освітньої галузі й систему вимог, які визначають обов’язковий для досягнення кожним учнем рівень його засвоєння (обов’язкові результати навчання). Фактично вони відтворюють структурні елементи відповідної наукової системи знань, які має викласти вчитель у процесі навчання предмета, і вимоги до засвоєння цих знань учнями.
З метою удосконалення змісту шкільної освіти Кабінетом Міністрів України в 2011 році було розроблено і затверджено нову редакцію Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова від 23 листопада 2011 року        № 1392).
Стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462), який впроваджено з 1 вересня  2012 року.
Створено нові навчальні програми, у тому числі з історії, які були оприлюднені для широкого громадського обговорення після 1 березня 2012 року і презентовані для педагогічної громади на початку квітня 2012 року. Метою створення цих програм є осучаснення навчального матеріалу, а головним пріоритетом є збереження здоров’я учнів, створення сучасного інформаційного контексту уроків.
Новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти впроваджується поступово: з 1 вересня 2013 року починають навчатись                            п'ятикласники,  з 2014 -  учні 6 класу і так  далі. З 1 вересня 2019 року одинадцятикласники будуть навчатися за даним документом. Таким чином, у 2013 році учні 5-го класу будуть навчатися за новим стандартом та новою програмою 2012 року (програма для 5-го класу розміщена у додатку 1). Учні 6 – 9-х класів навчатимуться за програмою "Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи", яка затверджена наказом Міністерством освіти і науки України від 05.06.2009 № 491. Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О.  (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г.  Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми "Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)" колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).  Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на 3 години тижневі (105 годин на рік).
Новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти…У чому ж полягає його новизна порівняно із попереднім Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти 2004 року, які відмінності чинної і нової редакцій Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти?
Новий Державний стандарт складається із: загальної характеристики складових змісту освіти, Базового навчального плану  загальноосвітніх навчальних закладів II-III ступеня, державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, у яких зроблено спробу переорієнтувати навчальний процес з відтворювання набутих знань і розв’язування завдань відтворюючого рівня на формування й висловлювання школярами власної думки щодо прочитаного, їх здатності виявляти ставлення до певних подій, фактів, персоналій, процесів, вміння оцінити наукове відкриття, порівнювати, робити узагальнення тощо (державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів в освітній галузі  "Суспільствознавство" подані у додатку 2).
 Державний стандарт включає такі освітні галузі, як "Мови і літератури", "Суспільствознавство", "Мистецтво", "Математика", "Природознавство", "Технології", "Здоров’я і фізична культура".Шкільні історичні курси є основою освітньої галузі "Суспільствознавство", яка складається із двох компонентів: історичного та суспільствознавчого.
Метою освітньої галузі "Суспільствознавство" є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві.
Завданнями освітньої галузі є:
- забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;
- розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;
- формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.
Змістове наповнення галузі базується на українознавчих засадах. Воно спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, людини з гуманістичними і демократичними цінностями.
Зміст історичного компонента структуровано з урахуваннями специфіки історичного знання та хронологічних етапів розвитку людства за такими наскрізними змістовими лініями: людина - людина, людина - суспільство, людина - влада, людина - світ уявлень та ідей, людина - простір, людина - природа, людина - світ речей. Зазначені змістові лінії подаються за групами у складових змісту освітньої галузі і в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів із застосуванням проблемно-тематичного підходу, що поєднаний з оглядовим, тематичним та поглибленим вивченням і синхронним викладанням взаємопов’язаних курсів історії України та всесвітньої історії.
Основними змістовими лініями суспільствознавчого компонента є людина в суспільно-політичній сфері, людина в соціальній сфері, людина у правовій сфері, людина в економічній сфері, людина в культурно-духовній сфері.
Зміст освітньої галузі реалізується шляхом вивчення окремих навчальних предметів (історії, права, економіки тощо), що відображають основи відповідних наук, інтегрованих курсів (громадянської освіти, суспільствознавства тощо).
Пропонуємо проаналізувати Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів II-III ступеня та порівняти навчальні плани Держстандарту 2004 року та нового, 2011 року.  Інваріантна складова Базового навчального плану формується на державному рівні і є обов’язковою для реалізації в усіх навчальних закладах, що дають повну загальну середню освіту.
Кількість годин освітньої галузі "Мови та літератури" у основній частині  основної школи збільшено з 42 год/тиждень до 45, а в старших класах зменшено з 19 до 12 год/тиждень. Вивчення другої іноземної мови буде обов’язковим з 5-го класу.
Прикро, але можемо відзначити що скорочено години на вивчення освітньої галузі "Суспільнознавство" у всіх класах: 5-9 кл. – з 12 до 10 год/тиждень, в 10-11 класах – з 10 до 6 год/тиждень.
Необхідно звернути увагу, що освітня галузь "Естетична культура" замінено на "Мистецтво" та в інваріантній частині навчального плану вивчатиметься лише у середній школі. Освітні галузі "Технології" та "Мистецтво" у старшій школі належать до вибірково-обов’язкових предметів.
Кількість годин на вивчення математики скорочено лише  у старших класах з 8 год до 6 год/тиждень.
Вивчення природознавства обмежується тепер 5 класом, а вивчення географії  та біології почнеться з 6-го. Кількість годин цієї галузі становитиме у середніх класах замість 26 - 30 год/тиждень, в старших - замість 13 - 6 год/тиждень.
Вивчення предметів галузі "Технологія" в середніх класах збільшено з 8 до 14 год/тиждень. А інформатику учні вивчатимуть вже з 5-го класу.
Змінилась і кількість годин на вивчення фізичної культури: в середній школі збільшено з 17,5 до 20 год/тиждень, а в старшій - скорочено з 9 до 6 год/тиждень. Години, передбачені для фізичної культури освітньої галузі "Здоров’я і фізична культура", не враховуються під час визначення гранично допустимого навантаження учнів.
Друга основна частина - варіативна складова Базового навчального  плану - формується закладом із урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів. Цю частина базового навчального плану поділено на 3 частини:
 1. Цикл профільних предметів складається із профільних предметів (наприклад, історії України та всесвітньої історії у класі історичного профілю); профілюючих предметів (наприклад, правознавства у класі історичного профілю чи географії у класі економічного профілю), курсів профільного навчання (наприклад, країнознавства у класі профілю іноземної філології) лише для учнів старших класів.
2. Додаткові години на впровадження поглибленого вивчення окремих предметів, допрофільного та профільного навчання, на курси за вибором, факультативи, індивідуальні заняття  скорочено з 21,5 до 20 у середніх класах, а в старших збільшено з 33 до 40 год/тиждень.
3. Гранично допустиме навчальне  навантаження на учня суттєво збільшено з 130 до 157 год/тиждень у середніх класах, а в старших навпаки скорочено з 90 до 66 год/тижд.
Варіативність методик організації навчання, а також наявність в учнів можливості обирати курси за вибором залежно від власних пізнавальних здібностей дають змогу застосовувати особистісно зорієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи. Перелік курсів за вибором, факультативів, які можуть використовувати вчителі історії подано у додатку 3. Необхідно звернути увагу на програму курсу з вивчення історії рідного краю для 5-го класу, автором якої є вчитель історії навчально-виховного комплексу "Гайворонська гімназія-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5" Комірний О.І. "Гайворонщина – перлина Подільного краю".
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів  Сьогодні актуалізується поняття "діяльнісний підхід". Зокрема, у стандарті читаємо: "Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища". Особистісно зорієнтований підхід - це спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства, він забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.  
Основним нововведенням в Держстандарті є необхідність впровадження компетентнісно спрямованої освіти. Реалізувати завдання, виголошені у стандарті, можна за умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде "спрямовано на розвиток активності, самостійності, творчих можливостей кожного школяра, оскільки суспільство потребує особистостей, здатних свідомо діяти, приймати власні рішення, швидко адаптуватися до змін". Тож, особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентностей. Причому, якщо в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти 2004 року було подано лише перелік деяких компетентностей (формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентностей учнів), то в новому стандарті 2011 року дається більш ґрунтовний перелік і визначення основних понять компетентнісно орієнтованого підходу.








РОЗДІЛ 2.
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ. ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАННЯ ШКІЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ КУРСІВ.

Щоб з'ясувати сутність компетентісного підходу необхідно дослідити, коли виникло дане поняття. Вперше поняття "компетенція", "ключові компетенції" стали використовуватися в США в сфері бізнесу в 70-х роках минулого століття, що було пов’язано з проблемою визначення якостей майбутнього співробітника, які повинні впливати на успішність його професійної діяльності. Ці якості і стали називатися компетенціями. Звичайно, постало питання: а чи можливо навчити компетенціям? Таким чином проблематика компетенцій потрапила в освіту і з часом посіла в ній  провідне місце.
       В чому ж причина такого інтересу до компетенцій? В першу чергу, це пов’язано з системними змінами, які відбулися в сфері праці і управління в західній економіці в останні десятиріччя. "Інформаційний вибух", що виник внаслідок використання інформаційних технологій, привів не тільки до збільшення в десятки разів об’єму інформації, але й до її швидкого старіння і постійного оновлення. Це стосується і наукових розробок, швидке впровадження яких у виробництво приводить до принципових змін не тільки економічній діяльності, але і в повсякденному житті людей. Список професій оновлюється більш ніж на 50 % кожні 7 років, і для того, щоб бути успішним, людині приходиться змінювати не тільки місце роботи, але і перекваліфіковуватися в середньому 3-5 раз в житті. Постійні зміни стали нормою життя сучасного суспільства. В подібних обставинах продуктивність професійної діяльності залежить не від володіння раз і назавжди вивченою спеціальною інформацією, а від вміння орієнтуватися в інформації, ініціативності, уміння вирішувати проблеми, самостійно вчитися.
       Отже, навчання необхідним якостям (компетенціям) по суті і є відповіддю освіти на виклики сучасного суспільства.
       Таким чином, компетентнісний підхід  в освіті на противагу концепції "засвоєння знань" передбачає опанування учнями різного роду вміннями, які дозволять їм в майбутньому діяти ефективно в ситуаціях професійного, особистого і суспільного життя. Компетентнісний підхід зумовлює посилення прикладного, практичного характеру всієї шкільної освіти і полягає в тому, щоб не збільшувати обсяги інформованості людини в різних предметних галузях, а допомогти їй самостійно вирішувати проблеми в незнайомих ситуаціях.
           В Україні активні дослідження, пов’язані з компетентнісним підходом в освіті, були розгорнуті на початку ХХІ століття.   Сьогодні серед української педагогічної громадськості, на сторінках педагогічної преси, у змісті нормативних документів, що регламентують розвиток освітніх процесів, активно пропагується  необхідність запровадження компетентнісного підходу. Та аналіз літератури з цієї проблеми показує складність, багатомірність трактовки понять компетентність і компетенція. Українська освіта тільки починає оперувати поняттям компетентності в тому сенсі, який пропонують європейські країни. Тому спробуємо розібратись у сутності ключових понять.
       Компетентності (компетенції) – загальні, або ключові, вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, навчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори, або опорні знання. Компетентності передбачають:
         - спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні й соціальні потреби;
         - комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.
         Рада Європи:
Компетентність - здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах - ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях.
     Українські науковці, зокрема О.Пометун визначає компетентності як спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати і розв'язувати, незалежно від контексту (від ситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності.
         Компетенції, за К.Бахановим, - це "загальні здатності особистості виконувати певний вид діяльності. Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, відносин та досвіду, що дозволяє ефективно здійснювати діяльність або певну функцію, він визначається державою, установами або окремими особами, які організують певний вид діяльності. Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня".
         Зупинимось на наступних визначеннях:
Компетенція у перекладі з латинської означає коло питань, у яких людина добре обізнана, володіє знаннями і досвідом
         Компетенція  включає сукупність взаємозв'язаних якостей особистості (знань, умінь, способів діяльності, досвіду), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів і необхідних для якісної продуктивної діяльності. Це реально сформовані особисті якості та мінімальний досвід діяльності.
         Компетентність – це компетенція в дії. Це міра включеності людини в діяльність. На відміну від знань, умінь, навичок, що передбачають дію по аналогії за зразком, компетентність передбачає досвід успішного здійснення самостійної діяльності, уміння приймати ефективні рішення у незнайомих ситуаціях.  З цього приводу російський психолог Марина Холодна пише "Разница между знающим и компетентным человеком интуитивно понятна каждому. Сравним, например, знающего врача и компетентного врача: знающий врач – знает и пытается лечить, тогда как компетентный врач – знает и вылечивает".
         Надалі будемо розділяти поняття "компетенція" і "компетентність", маючи на увазі під компетенцією деяку відчужену, наперед задану вимогу до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері, а під компетентністю - його особистісну якість. Тобто, компетентність є характеристикою людини, а компетенція – того, чим вона вже володіє (здібності, уміння).
         Розглянемо структуру  компетентності. Знання є абсолют­но необхідним елементом компетентності. Ми вважаємо компетентною ту людину, яка "знає свою справу". Знання в структурі компетентності ма­ють відповідати певним вимогам і бути:
         - науковими (відповідати об'єктивній реальності та провідним тенден­ціям розвитку науки);
         -  глибокими (поверхневі знання не здатні забезпечити відповідного рів­ня компетентності);
         - міцними (втрачені знання не дозволять людині проявити свою ком­петентність);
         - систематичними (будь-яка система краща, ніж хаос. Знання, які при­ведено в систему, є готовими до використання);
         -  різнобічними (крім вузькоспеціалізованих знань компетентна люди­на має володіти також певним обсягом загальнокультурних, життєвих знань тощо.
Другим обов'язковим елементом компетентності має стати діяльність, що пов'я­зана, зокрема, з використанням знань в конкретних ситуаціях, з практикою, в якій відпрацьовуються та перевіряються знання, з уміннями та навичками.
      Компетентність людини має ґрунту­ватися на комплексі її особистісних якостей. Компетентність об'єк­тивно залежить від особистісних якостей людини, її темпераменту, ха­рактеру, інтелекту, здібностей та нахилів, її цінностей, переконань, потреб, мотивів діяльності тощо. Адже відповідальність, сумлін­ність, творчий підхід, зацікавленість в результатах своєї роботи, по­зитивна мотивація, ініціатива потрібні для виконання будь-якої ді­яльності і характеризують не стільки професійні, скільки особистісні якості людини. Слід відзначити, що комплекс усіх особистісних якостей - здатний вплинути на ре­зультат, якого досягає людина.
Компетентність забезпечується комплексним поєднанням усіх структурних компонентів - знань, діяльності, особистісних якостей, за умо­ви не сформованості чи недостатнього рівня сформованості бодай одного з них функціонування компетентності виключається.

Компетентності розділяють на дві основні групи. Це ключова компетентність - певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини та  предметна (галузева) компетентність – сукупність знань, умінь та характерних якостей, що дають змогу учневі автономно виконувати певні дії у межах конкретного предмета для розв’язання навчальної проблеми (завдання, ситуації). Предметні (галузеві) компетентності стосуються  змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: "знає і розуміє", "уміє і застосовує", "виявляє ставлення і оцінює" тощо.
         Радою Європи запропоновано формувати в учнів середньої школи сім груп ключових компетентностей:
•          Грамотність  (читання, письмо, арифметика)
•          Загальні навички (комунікація, уміння навчатися, лідерство);
•         Особистісні компетентності (вмотивованість, цікавість, креативність, чесність, наполегливість тощо);
•         Інформаційно-комунікаційні компетентності;
•         Володіння іноземними мовами;
•         Соціальні компетентності як інструмент підтримання стосунків для економічної і соціальної інтеграції в багатонаціональному та багатокультурному суспільстві;
•          Компетентності з науки і технологій, які передбачають володіння науковою грамотністю.
Всі вони представлені у новій редакції Державного стандарту. Це:
1) комунікативна компетентність - здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані,  навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;
2) предметна мистецька компетентність - здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;
3) міжпредметна компетентність - здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;
4) міжпредметна естетична компетентність - здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;
5) громадянська компетентність - здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;
6) соціальна компетентність - здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
7) здоров’язбережувальна компетентність - здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;
8) загальнокультурна компетентність - здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;
9) проектно-технологічна компетентність - здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;
10) інформаційно-комунікаційна компетентність - здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань.
Навчальними програмами передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності.
         Як каже східна мудрість: "Якщо ти даси людині рибу, ти нагодуєш її один раз, але якщо ти навчиш її ловити рибу, вона ніколи більше не буде голодною". Співзвучні цьому і слова німецького фізика ХVІІІ ст. Ліхтенберга: "Найкращий спосіб вивчити що-небудь – це відкрити самому. Те, що ви змушені були відкрити самі, залишає у вашій свідомості стежку, якою ви зможете скористатися, коли в тому виникне необхідність".  
Яким повинен бути сучасний урок історії? На уроках ми використовуємо методи навчання. Загальнодидактичне трактування методів навчання "Як навчати?" у реаліях компетентнісного підходу має бути переформульоване "Як навчати, щоб формувати компетентність учнів?". З численного арсеналу методів навчан­ня адекватними завданням компетентнісного підходу є метод про­ектів, освітні технології "Дебати",  "Розвиток критичного мис­лення. До цього переліку з повним правом мають бути долучені частково-пошукові та дослідницькі методи навчання, які передбачають самостійну активну діяльність учнів, розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійного опрацювання додаткових джерел, комунікативні (особливо за умови роботи в групі) та організаційні уміння.
Важливе місце на уроках історії в умовах компетентісного підходу повинне займати проблемне навчання, що передбачає пошук шляхів розв'язання проблеми, висунення гіпотез, підтвердження їх аргу­ментами. Проблема як протиріччя між знаннями, які людина вже має, та знаннями новими стимулює активну пізнавальну діяльність щодо зняття цього протиріччя.
Інтерактивні методи також можуть ви­користовуватись на уроках історії в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання. Інтерактивні методи, без сумніву, здатні забезпечити безпосереднє спілку­вання учнів, що сприяє формуванню комунікативної компетентності. Але, що є дуже важливим, вони ґрунтуються на навчанні у взаємодії, яка перед­бачає організацію спільної роботи, налагодження контактів задля розв'я­зання навчальних завдань, взаємне навчання, актуалізацію досвіду безкон­фліктних відносин. Все це зумовлює велику цінність інтерактивних мето­дів навчання в системі формування компетентності учнів.
      Логічним продовженням огляду методів навчання є характеристика форм організації навчальної діяльності учнів. Доцільно визначити ієрархію форм організації навчальної діяль­ності -  фронтальної, групової, індивідуальної.
Фронтальна форма організації передбачає одночасне виконання одна­кової для всіх учнів роботи. Це найменш витратна для вчителя форма, але водночас і найменш результативна виходячи з різного ступеня підготовки, реального фонду знань, комплексу психологічних характеристик учнів. Ви­ходячи з цього фронтальне опитування навряд чи може нині розглядатися як обов'язковий та тривалий за часом елемент уроку історії. Значно більший на­вчальний результат може забезпечити реалізація індивідуальної форми ор­ганізації навчальної діяльності, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей, темпу, рівня підготовки та навчальних можливостей учнів. Індивідуальна форма організації навчальної діяльності сприяє становлен­ню самостійності, активності, відповідальності, і це робить реалізацію на­званої форми адекватною задачам формування компетентності учнів.
Недоліки фронтальної (відсутність диференціації) та індивідуальної форми (відсутність спілкування та контактів між учнями) можуть бути компенсованими завдяки груповій формі організації навчальної діяльно­сті. Правильно організована робо­та в парах, групах чи мікрогрупах дозволяє забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов'язків між ними, виконавчу та організацій­ну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спіль­ної роботи над розв'язанням конкретного завдання. Саме групова робота найбільш узгоджена з реаліями професійної діяльності дорослих. Наукова лабораторія, театральна трупа, педагогічний колектив, робітнича бригада об'єднують групу людей, але діяльність її буде результативною тільки за умови активної узгодженої співпраці, за умови роботи в команді.
У системі компетентнісного підходу до навчання нових акцентів на­бувають вимоги до засобів навчання. Формування інформаційної компе­тентності передбачає обов'язкове використання на уроках історії комп'ютерної техніки й медіа-засобів та забезпечення оволодіння учня­ми прийомами опрацювання інформації.
         Отже, вимоги до викладання шкільних історичних курсів, відповідно до нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, можна визначити такі:
         -  навчальні цілі кожного уроку мають бути сформульовані відповідно до програмових вимог загальноосвітньої підготовки учнів за предметними компетенціями;
         - на уроках слід систематично використовувати прийоми, спрямовані на усвідомлення учнями компетентнісних складових навчальних цілей, акцентуючи на передбачуваних результатах уроку ("На цьому уроці ви навчитеся..") та на досягнутих результатах ("Сьогодні на уроці я навчився…");
         - на кожному уроці має використовуватися система вправ на формування предметних компетенцій;
         - мета (очікувані результати) має бути сформульована за допомогою відповідних дієслів (пояснювати, визначати, порівнювати, аргументувати думку, давати власну оцінку тощо;        
         -  необхідно ставити  учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між історичними фактами, що спостерігаються та наявними знаннями;
         - якомога  частіше використовувати питання "Чому?", щоб на­вчити мислити, прослідковувати причинно-наслідкові зв'язки;
         -   привчати учнів думати та діяти самостійно. Відходити  від механічних переказів, дослівного відтворення текстів;
         -  творче мислення розвивати всебічним аналізом проблем, пізнаваль­ні задачі разом з учнями  розв'язувати кількома способами, практикувати творчі завдання;
         - слід­кувати за способом та формою висловлювання думки учнів;
         -  частіше показувати учням перспективи їх навчання;
         - використовувати схеми, плани, таблиці, щоб забезпечити засвоєння системи знань;
         - працювати над  встановленням  логічних зв'язків,  вчитись прослідковувати головну думку;
         - у процесі навчання враховувати  індивідуальні особливос­ті кожного учня;
- вивчати  і враховувати  життєвий  досвід учнів, їх інтереси;
- вчасно реагувати на останні наукові досягнення;
- заохочувати дослідницьку роботу школярів;
- на прикладі суспільного, історичного розвитку, за допомогою прикладів,  доводити  необхідність наукових знань, які вивчаються в школі;
- навчати так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю;
- пояснювати школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих пла­нів.
            Необхідно завжди пам’ятати, що головним є не предмет, якому навчаємо, а особистість, яку фор­муємо. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

















РОЗДІЛ 3.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ  ІСТОРІЇ В 5 КЛАСІ

2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже, саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін.  
Серед основних новацій такі: для забезпечення високого рівня знань  іноземних мов - учні п’ятих класів вивчатимуть дві іноземні мови; розпочнеться вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.
Пятикласники будуть вивчати історію за новою програмою 2012 року. У межах навчального предмета "Історія України" в 5 класах загальноосвітніх навчальних закладах України з 2013/14 н. р. вивчатимуть курс "Вступ до історії". Цей курс є пропедевтичний, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, які висуваються до загальноосвітньої підготовки учнів. Основною метою курсу є створення умов для успішного опанування учнями наступних систематичних курсів історії України та всесвітньої історії.
П’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом "Історія", тому головними завданнями курсу є:
-        формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;
-        розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.
Крім того, курс передбачає розв’язання низки загальнодидактичних завдань із розвитку пізнавальних можливостей  та особистісних якостей учнів.
Зміст пропедевтичного курсу передбачає, що після його вивчення учні будуть:   
-        знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле,
-        застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті,
-        знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом,
-        зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.
У новій чинній програмі зазначено кількість годин на вивчення курсу (загалом – 35 годин, 1 година на тиждень). Передбачено години для уроків узагальнення та тематичної перевірки та оцінювання  знань, умінь і навичок учнів, уроку підсумкового узагальнення та практичних занять. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки в програмі сформульовано як перелік умінь та навичок, що їх мають набути учні в процесі вивчення кожної теми. Програмою курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель  використовуватиме на власний розсуд.
Історичний зміст курсу реалізовано в хронологічній послідовності, що дає змогу створити конкретні образи історичних епох та сформувати чіткі просторові й часові уявлення учнів. Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10-11 років,  в учнів формуються первинні знання та уявлення про розвиток історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому, про історичний час і простір, про що саме та про кого пишуть історики. Передбачається ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, – як письмовими, так і візуальними, а також речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище.
Курс не передбачає системного викладу інформації про минуле. Відібраний та запропонований у підручниках матеріал про події, явища, історичні персонажі тощо не є вичерпним і може доповнюватись вчителем за умови його збалансованості як з огляду подання національної та регіональної історії, так і багатоаспектності соціальної, політичної історії, історії культури та повсякдення.
 "Вступ до історії" складається з трьох розділів, які дають змогу учням послідовно опанувати відповідну інформацію та початкові предметні уміння, що становлять основу подальшої історичної освіти школярів.
  Першій розділ "Звідки і як історики довідуються про минуле" передбачає ознайомлення на рівні уявлень з поняттями:
-        "історичний час" та одиниці і способи його вимірювання, формування початкових уявлень про хронологічну послідовність та тривалість подій у часі, про співвідношення року зі століттям;
-        "історичний простір", формування початкових умінь працювати з історичною картою, її легендою та формування елементарних практичних навичок роботи з нею;
-        "історичні джерела", їх види і особливості, формування початкових умінь працювати з різними видами джерел.
Другий розділ "Про що і про кого розповідає історія" знайомить учнів з важливими подіями з історії України та видатними історичними особистостями у хронологічній послідовності.
Інформація третього розділу "Що історичні пам’ятки розповідають про минуле" спрямована на формування початкових уявлень про розвиток культури та про найвизначніші культурні надбання і пам’ятки українського народу.
За результатами вивчення курсу учні мають набути таких предметних компетентностей:
– позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами при необов’язковому співвіднесенні з подіями; визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, віддаленість від сьогодення;
– орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село); основні події, зазначені у тексті параграфів.
– свідомо читати текст підручника, переказувати його основний зміст; відрізняти художній та науково-популярний історичні тексти; знаходити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до нього; складати простий план, добирати назву, знаходити в тексті історичні поняття і терміни та витлумачувати їх на основі тексту, свідомо застосовувати у навчальних ситуаціях;
–       отримувати певну інформацію з різноманітних адаптованих історичних джерел, насамперед документальних та візуальних,  робити нескладні висновки, узагальнення;
– на основі тексту  та зображень стисло розповідати про історичну постать, складати план перебігу історичної події та кількома реченнями розповідати про неї на основі тексту, інших матеріалів підручника, висловлювати нескладні оцінні судження щодо історичних постатей і їх діяльності;
– описувати історичні пам’ятки  різних історичних періодів, правильно застосовуючи необхідні терміни; визначати приналежність зображених на історичних ілюстраціях пам’яток, портретів історичних діячів до певних епох.
Форми та методи навчання історії в 5 класі, а також зміст історичної освіти повинні обов’язково узгоджуватися з віковими особливостями учнів. Організовуючи роботу на уроках, учитель має віддавати перевагу розвивальним прийомам, уникати лекцій, конспектувань, рефератів та фронтальних зрізів знань.
З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей та відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття.  Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів з допомогою вчителя над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями під час екскурсій) Практичні заняття передбачають використання на уроці історичних джерел, насамперед наведених у підручнику.  Адже ці джерела історії сприяють конкретизації історичного матеріалу, наповнюють зміст яскравістю та образністю, сприяють розвитку уяви та допитливості. Водночас, джерело, запропоноване для опрацювання п’ятикласникам, має бути лаконічним, простим і зрозумілим. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:
1.     Коли був написаний історичний документ?
2.     Хто автор цього документу?
3.     Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документу?
4.     Які історичні події відображено в документі?
5.     Яке враження цей документ справляє на сучасників?
Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять і оцінювання їх результатів та наявність домашнього завдання після нього залишається у компетенції вчителя.
Уроки узагальнення до окремих розділів та урок узагальнення до курсу мають на меті допомогти учням систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутись до найскладніших моментів теми, курсу, піднести розуміння навчального матеріалу на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Елементарність, початковість курсу зумовлює певні труднощі в проведенні уроків узагальнення. Під час таких уроків акцент має бути також перенесений на вміння учнів. Тож кожна наступна тема має відзначатися вищим рівнем сформованості вмінь. Варто пам’ятати, що від п’ятикласників не вимагається тлумачення тих історичних понять, вивчення яких передбачено програмою у старших класах, відповідати на запитання, що вимагають системних знань і багатшого життєвого досвіду.
Звертаємо увагу, що регламентована навчальною програмою година тематичного оцінювання використовується для проведення уроку контролю і корекції навчальних досягнень учнів. Урок контролю і корекції проводиться із пропонуванням усних, письмових або комбінованих видів завдань. На правій сторінці журналу робиться запис "Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із теми "________". На такому уроці оцінюється пізнавальна діяльність усіх присутніх п’ятикласників. Оцінка за урок контролю враховується під час виставлення бала за тему.
Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх насамперед додержуючись інструкцій підручника.
Роботу з підручником потрібно чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя не повинна мати нічого спільного з лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Роль учителя – організувати бесіду навколо питань, що вивчаються у контексті теми чи розділу. На перших етапах навчання бесіда передує читанню, згодом читання передує бесіді. У бесіді обов’язково використовувати елементи міркування, запитання вчителя й відповіді учнів, логічні задачі та їх розв’язок. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.
Обов’язковою умовою успішного навчання історії в п’ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковим також для дітей цієї вікової категорії є актуалізація знань і життєвих уявлень учнів, повторення та закріплення вивченого на уроці. Тож плануючи урок, треба передбачити час на ці етапи, скориставшись для цього відповідними завданнями підручника.
З-поміж активних методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.
Пропедевтичний курс "Вступ до історії" укомплектований підручниками - переможцями Всеукраїнського конкурсу підручників для 5 класу загальноосвітньої школи: В.Власова (Видавництво "Генеза") та  О.Пометун, І.Костюк, Ю.Малієнко (Видавничий дім "Освіта").
Особливістю підручника В.Власова є те, що всі структурні елементи навчальної книги, як-от: текстові (основний текст, пізнавальні рубрики з фрагментами історичних документів) та позатекстові (апарат організації засвоєння та контролю, ілюстративний матеріал) – зорієнтовані на формування предметних компетентностей, а також на організацію рефлексивної діяльності, активну комунікацію та співпрацю учнів у навчанні.
Опрацьовувати основний текст у підручнику В. Власова запропоновано так: до кожного пункту параграфа сформульовано завдання на розвиток критичного мислення з використанням інтерактивних методик. Учням запропоновано у парах, чи групах, чи в загальному колі 1) передати зміст прочитаного трьома реченнями; 2) запропонувати до тексту інші назви: такі, які б передавали зміст тексту, втілювали б його основну думку, були б образними; 3) дібрати один іменник, два прикметники, три дієслова, які б розкривали зміст прочитаного; 4) сформулювати за змістом тексту 3–5 запитань, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і 1 запитання Чому?, по черзі дати відповіді на них; 5) скласти розповідь, 6) намалювати ілюстрацію, 7) запропонувати відповідь на проблемне питання тощо. 
Кожен параграф має блок питань, чітко сформульованих і таких, що дозволяють учневі вловити суть проблеми, націлюють його на самостійне осмислення й аналіз явищ та подій минулого. Після назви уроку вміщено основні питання, які опрацьовуватимуться, та сформульовано навчальні цілі відповідно до компетентнісно орієнтованого підходу у вигляді очікуваних результатів. Наприкінці параграфа пропонується оцінити знання й уміння учнів відповідно до передбачуваних цілей уроку з допомогою рубрики "Перевірте себе". Це дає змогу досягти завершеності навчального процесу в межах уроку. Кожен урок завершує завдання рубрики "Рефлексія".
В основу підручника О.Пометун, І.Костюк, Ю.Малієнко закладена ідея активного залучення п’ятикласників до пізнання історії на всіх етапах уроку. Це реалізується через систему навчальних завдань, які спрямовують пізнавальну діяльність учнів на усвідомлення того, як минуле представлене в різних історичних джерелах та на розуміння основних подій вітчизняної історії. Важливим елементом роботи учнів з текстом підручника є  цілеспрямована робота з історичними поняттями, яка має сформувати уважне ставлення до мови та історії як сфери наукових знань. Оскільки процес пізнання історії у п’ятикласників тільки починається, авторами розроблені алгоритми роботи з джерелами, що забезпечуватиме набуття учнями важливих первинних дослідницьких навичок роботи з доступними джерелами знань, зокрема, адаптованими уривками з історичних творів, ілюстраціями, картами, фотографіями, зображеннями культурно-історичних пам’яток тощо.  Водночас тлумачення  основних понять курсу, висвітлення складних історичних явищ оптимально поєднує науковість і доступність.
Методичні пропозиції вчителям поєднують традиційні форми проведення уроку та інтерактивні, що максимально відповідає віковим особливостям учнів. Детально розписані практичні роботи допоможуть педагогам правильно організувати їх проведення, учням дослідити окремі питання історичного минулого України, поєднати розуміння національної історії з історією рідного краю на локальному рівні.
  Особливістю підручника є забезпечення європейського контексту у викладі історії України, що дозволить учням побачити історію своєї держави на тлі загальних історичних процесів.
У п’ятому класі написання рефератів не передбачено. Водночас варто заохочувати учнів до читання додаткової історичної літератури, до підготовки та участі у позаурочних тематичних заходах.  Бали достатнього та високого рівня з історії може отримати п’ятикласник, який знаходить відповіді на запропоновані вчителем чи у підручнику запитання; складає простий план тексту і складає невелике історичне повідомлення; вміє виокремлювати історичну інформацію, тобто розповідає, про яку історичну подію чи постать йдеться, вміє сформулювати одне два запитання до тексту та супутніх зображень, демонструючи рівень розуміння запропонованої інформації; позначає на лінії часу запропоновані дати, співвідносить їх зі століттями або їх частинами; знаходить на історичній карті місця найвизначніших подій тощо.
Варто пам’ятати, що перше знайомство з історією має бути цікавим, розвивальним, зрозумілим і доступним (і, вочевидь, не завжди легким!). Толерантність, урахування історичної поліконфесійності і багатонаціональності українського суспільства, увага до освітніх запитів учнів допоможуть  вчителям зробити уроки історії уроками об’єднання і взаємоповаги.
Особливої уваги вчителів  історії  всіх класів потребує вивчення пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва. Традиційно зображення пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва залучають до предметної наочності – таких пам’яток матеріальної культури або їхніх реконструкцій, які дають змогу на основі безпосереднього сприйняття створювати в учнів достовірні зорові образи історичного минулого. Такі зображення служать опорою для розкриття сутності історичних явищ, дають змогу конкретизувати історичні факти, сприяючи формуванню історичних понять, розвитку дослідницьких умінь, пізнавального інтересу до минулого. Окрім того, пам’ятки архітектури виконують роль первинних джерел історичних знань школярів, адже вони справжні, документальні пам'ятки історії й культури досліджуваної епохи.
З метою виконання вимог програми історії, як-от: характеризувати культурні досягнення, розпізнавати найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описувати їх – комісією з історії Науково-методичної Ради МОН України було ухвалено Переліки пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва з історії України та всесвітньої історії, обов’язкові для розпізнавання учнями. (Переліки будуть надруковані у фахових виданнях).
Наявність переліків не означає, що вчителі на відповідних уроках не повинні звертатися до інших пам’яток, особливо якщо йдеться про уроки історії рідного краю, які мають невичерпний потенціал для залучення прикладів культурної взаємодії, формування толерантності  та поваги до інших народів та їхнього культурного надбання.



















ВИСНОВКИ

Дана робота має  допомогти вчителям історії у викладанні суспільствознавчих курсів за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, з'ясувати сутність компетентісного підходу, використовувати форми та методи роботи на уроках, які будуть формувати в учнів компетентності, які зазначені в Держстандарті.
Завдання, які ставилися на початку дослідження виконано. Проаналізовано "Державний стандарт базової середньої освіти" 2011 року. Головну увагу приділено освітній галузі "Суспільствознавство". Зроблено порівняння Держстандартів 2004 та 2011 року,  висвітлено питання компетентнісного підходу до викладання історії, надано рекомендації вчителям щодо методів навчання, які вони можуть ви­користовувати в контексті реалізації компетентнісного підходу. У посібнику розміщено рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів з курсу "Вступ до історії", програму з історії для учнів 5-го класу,  витяг із Державного стандарту базової середньої освіти (державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів освітньої галузі  "Суспільствознавство"). Надано прелік курсів, факультативів, які вчителі можуть впроваджувати у навчально-виховний процес.











СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Баханов К. Добір змісту навчання історії крізь призму компетентнісного підходу //Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2013. – № 4.
2.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua//about-ministry/normative/1592
3.     І вкотре про історію та літературу… Роз’яснення "Інституту інноваційних технологій і змісту освіти"  щодо розміщених в деяких ЗМІ критичних зауважень про методичний посібник для вчителів історії України та Росії. -  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/reaction-on-critics/1360758756/
4.     Костюк І. Ще раз про нову програму з історії…- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/school_today/35958/
5.     Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/news/12/05/4455.pdf
6.      Пометун О.І. Історія однієї фальсифікації.-  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/columns/2013/02/7/120581/
7.      Пометун О.І. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті. // Історія в школах України. – 2007. - № 6.
8.     Терно С. Хто голосніше за всіх кричить: "Тримайте злодія!"? -  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/school_today/34287/








ДОДАТКИ
ДОДАТОК 1.
Навчальна програма  з предмету  "Вступ до історії. Пропевдичний курс"
 для 5-го класу
Дата
уро ку
К-ть го дин
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ



10
Розділ І. ЗВІДКИ І ЯК ІСТОРИКИ ДОВІДУЮТЬСЯ ПРО МИНУЛЕ
Істоpiя як наука. Українські вчені-історики. Історія і час
Історична карта
Писемні джерела. Архіви
Мова як джерело знань про минуле. Фольклор
Речові історичні джерела. Музеї
Географічні назви в історичній науці

Практичне заняття. Про що можна довідатися з сімейного фотоальбому. Родинне дерево

Практичне заняття. Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле
Учень/ Учениця:
    ◌ креслить лінію часу та позначає на ній запропоновані дати, співвідносить рік зі століттям;
   ◌ розрізняє умовні позначки на історичній карті, знаходить на карті територію України, її столицю;
   ◌ розповідає про те, як історики довідуються про минулі часи на основі археологічних розкопок, писемних і речових джерел, монет і грошей, назв населених пунктів; про діяльність українських істориків (два-три на вибір), історію сім’ї та родинне дерево;
  ◌ коментує текст підручника під час читання і складає запитання до нього;
   ◌ пояснює, що таке історія, хто такі історики, як відбувається відлік часу в історії, що таке історичні джерела й які вони бувають;
  ◌ наводить приклади історичних пам’яток, писемних і речових джерел, слів, прислів’їв, казок про минуле, історичних назв своєї місцевості, з яких можна довідатися про давні часи;
   ◌ добирає інформацію про минуле з сімейних фотографій;
  ◌ висловлює судження щодо вивчення історії свого народу і країни та ролі музеїв, архівів, історичної науки  у збереженні пам’яті про минуле



1
Тематичне оцінювання



11
Розділ ІІ. ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЯ
Люди в історії: історичні персонажі, групи людей і народи
Події та явища в історії: відкриття, битви, подорожі, господарське та повсякденне життя
Житло і побут давніх українців
Київські князі. Запровадження християнства
Українське козацтво у битвах і походах
Українське село і місто у ХVІІІ ст.
Відкриття Харківського університету та його вплив на українську культуру
Українці в революції 1917–1920 рр.
Україна в роки Другої світової (1939–1945) та Великої Вітчизняної (1941–1945) воєн
 Проголошення незалежності України
Практичне заняття. Про що  і про кого розповідає історія рідного краю
Учень/ Учениця:
  ◌ установлює хронологічну тривалість і послідовність зазначених подій та явищ, співвідносить подію, історичне явище і століття;
  ◌ знаходить на карті території, пов’язані із зазначеними подіями та діяльністю людей;
   ◌ розповідає про історичну подію чи явище, історичних діячів на основі тексту підручника та використання матеріалу практичної роботи;
   ◌ виокремлює в тексті головне й другорядне, складає простий план тексту підручника, зокрема у формі запитань;
   ◌ складає запитання щодо перебігу історичної події;
   ◌ пояснює,  про що і про кого розповідає історія як наука;
  ◌ зіставляє окремі події з історії родини й рідного краю та України;
   ◌ висловлює власне ставлення до історичних подій, явищ і діячів, що пропонуються для вивчення



1
Тематичне оцінювання



9
Розділ ІІІ.  ЯКІ ПАМ’ЯТКИ Є ЧАСТИНОЮ ІСТОРІЇ
    Храми та ікони. Софійський собор і Києво-Печерська лавра
   Книги і мініатюри. Остромирове Євангеліє та "Апостол" Івана Федорова
    Замки і палаци. Генуезька і Кам’янець-Подільська фортеці.
   Бахчисарайський та Маріїнський палаци
   Вулиці та площі.  Вулиця Хрещатик у Києві.  Площа Ринок у Львові
    Парки і сади. "Софіївка" в Умані та заповідник "Качанівка" на Чернігівщині
     Практичне заняття. Які історичні пам’ятки мого міста (села), рідного краю розповідають про минуле
    Практичне заняття. Моя уявна подорож історичними місцями України
Учень/ Учениця:
  ◌ установлює хронологічну послідовність створення зазначених пам’яток;
  ◌ показує на карті місцезнаходження цих пам’яток;
        ◌ називає, розпізнає та описує пам’ятки на основі вивченого матеріалу і практичної роботи;
    ◌ пояснює історичні поняття на основі тексту підручника та застосовує їх під час виконання пізнавальних завдань;
  ◌ складає план розповіді про пам’ятку і розповідає
за планом, уживаючи історичні поняття та терміни;
   ◌ наводить приклади пам’яток свого краю та описує їх;
   ◌ висловлює власне ставлення до цих пам’яток і необхідності їх збереження



1
Тематичне оцінювання



1
Узагальнення  до курсу: "Роль громадян, історичної науки, музеїв та архівів у збереженні минулого України"
Учень/ Учениця:
  ◌ пояснює, що таке історія і що є предметом вивчення історії  як науки;
  ◌ висловлює судження щодо важливості історичних знань та ролі громадян, історичної науки, музеїв, архівів у збереженні минулого



1
Резерв

ДОДАТОК  2.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

освітньої галузі  "Суспільствознавство"
Основна школа.  Історичний компонент
Зміст освіти
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
Людина і суспільство в минулому. Історія як процес, наука і жива пам’ять про життя людей. Джерела знань про минуле. Час і простір в історії. Люди в історії. Історія родини, краю, України
знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле,
уміти і застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті, знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом, зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого
Стародавній світ: людина у стародавню добу. Давні суспільства у світі та на території України. Становлення, розвиток та особливості цивілізацій і держав Стародавнього Сходу та античної цивілізації. Антична спадщина і європейська цивілізація
знати основні події з історії стародавнього світу, особ­ливості способу життя і досягнення людей стародавнього світу,уміти здійснювати відлік років в історії, співвідносити рік - століття - тисячоліття, читати легенду історичної карти, локалізувати у просторі історичні події,  характеризувати вплив географічного положення на розвиток країни, регіону, господарське, духовне, повсякденне життя суспільств Стародавнього світу, самостійно засвоювати інформацію з підручника та адаптованого історичного документа, застосовувати засвоєні поняття та уміння для самостійного пошуку інформації з різних джерел і підготовки коротких повідомлень, виявляти ставлення до історичних постатей доби, оцінювати внесок давніх цивілізацій у світову історію та культуру повсякденне життя суспільств Стародавнього світу, самостійно засвоювати інформацію з підручника та адаптованого історичного документа,
застосовувати засвоєні поняття та уміння для самостійного пошуку інформації з різних джерел і підготовки коротких повідомлень, виявляти ставлення до історичних постатей доби, оцінювати внесок давніх цивілізацій у світову історію та культуру
Середні віки: людина в Середньовіччі.
Людина і природа у Середньовіччі.
Велике переселення народів. Витоки українського народу. Становлення і розвиток середньовічних цивілізацій і держав. Великі імперії Середньовіччя. Київська та Галицько-Волинська держави та їх сусіди. Українські землі під політичним та культурним впливом інших держав. Кримське ханство
знати і розуміти періодизацію історії Середньовіччя, причини, сутність, риси та наслідки основних історичних подій, явищ і процесів вітчизняної, європейської та світової історії в епоху Середньовіччя, уміти співвідносити події, процеси, явища з відповідними періодами історії Середньовіччя, використовувати легенду історичної карти для локалізації та пояснення подій, явищ розвитку окремих країн, регіонів,  характеризувати досягнення і взаємовплив культур середньовічної доби, міграції та культурний взаємообмін між народами і цивілізаціями, повсякденне життя і світосприйняття людей Середньовіччя, порівнювати середньовічні держави і суспільства, діяльність історичних осіб, використовувати адаптовані історичні джерела для самостійного пошуку відповідної історичної інформації і представлення її у вигляді тексту, таблиці, схеми, застосовувати засвоєні поняття та уміння у навчальних та життєвих ситуаціях, для самостійного пошуку інформації з декількох джерел і підготовки усних повідомлень і презентацій, виявляти ставлення до історичних постатей доби, оцінювати внесок середньовічних суспільств у світову духовну спадщину та роль діалогу культур
Ранній новий час: людина у ранньомодерну добу. Розширення європейської цивілізації на Схід і Захід. Зустріч цивілізацій. Українське пограниччя. Козацтво. Особливості розвитку українських земель у складі інших держав. Розвиток капіталістичних відносин та зміни в суспільстві. Становлення абсолютизму. Перші революції нового часу. Національно-визвольна війна українського народу. Гетьманщина
знати і розуміти особливості різних цивілізацій, взаємовплив і конфлікти між ними, різницю між фактом та інтерпретацією, можливість співіснування різних думок щодо однієї історичної події  на події з різних перспектив, характерні риси, причини, передумови та наслідки Відродження, Просвітництва, Реформації, Контрреформації, великих географічних відкриттів і колоніальної експансії європейців, соціально-економічних, політичних, культурно-духовних явищ і процесів ранньомодерної доби, початок становлення сучасних міжнародних відносин
Нові ідеї та якісні зміни у духовно-культурному, соціально-політичному та повсякденному житті суспільства
уміти співвідносити події, явища і процеси історії Європи і України, здобувати інформацію, що міститься на історичній карті, та співвідносити її з іншими джерелами,  проводити первинний аналіз запропонованих учителем історичних джерел, аналізувати і порівнювати історичні явища за зразком з використанням інформації з різних джерел, застосовувати засвоєні знання і вміння у навчальній та життєвій ситуаціях, для самостійного пошуку інформації з різних джерел та підготовки в усній і письмовій формі повідомлень і презентацій, виявляти ставлення до змін у житті і світогляді людей та діяльності історичних діячів, оцінювати значення, наслідки та впливи колоніальної експансії, первинного нагромадження капіталу, боротьби на релігійному ґрунті, формування абсолютизму та національних держав, головних ідейних течій епохи
Новий час: людина в період формування індустріального суспільства. Промислова революція. Індустріалізація і монополії. Міграції. Зміни в житті і світогляді людей. Індустріальна та традиційні цивілізації. Завершення формування колоніальних імперій та початок боротьби за переділ світу. Імперіалізм. Українське національне відродження. Поліетнічність українських земель. Революції кінця XVIII—ХIХ століть. Влада і суспільство. Особливості економічної та соціально-політичної ситуації в українських землях у складі двох імперій
знати і розуміти сутність подій, явищ і процесів нової доби, особливості соціально-економічних і політичних процесів у різних країнах та регіонах, міжнародних відносин періоду, риси і особливості процесу формування модерних націй та роль освіти у цьому процесі, суть основних ідейних течій епохи, їх роль у житті суспільства,
уміти синхронізувати події, явища і процеси європейської історії та історії України, характеризувати повсякденне життя та духовний світ людини нового часу, розвиток науки і освіти, самостійно здобувати інформацію з історичної карти та використовувати її, порівнювати та аналізувати історичні явища і процеси, пояснювати причини та відмінності у темпах модернізаційних процесів у різних регіонах, самостійно працювати з підручником та за вказівкою вчителя з додатковими джерелами інформації або нескладними добірками історичних джерел, застосовувати засвоєні знання і вміння у навчальній та життєвій ситуаціях, для самостійного пошуку та аналізу інформації з різних джерел і підготовки реферату з використанням двох чи більше джерел, виявляти ставлення до змін у житті та світогляді людей, діяльності ключових ідейно-політичних сил та історичних діячів епохи, оцінювати значення, наслідки та вплив таких історичних процесів, як модернізація, формування сучасних націй, революція, формування державних і політичних структур сучасного типу, головні ідейно-політичні течії епохи
Суспільствознавчий компонент
Людина у правових відносинах.
Держава і право. Правовідносини Правопорушення. Юридична відповідальність.
Взаємозв’язок людини і держави.
Конституційні права і свободи та обов’язки людини і громадянина.
Людина — суб’єкт цивільних, сімейних, трудових, адміністративних, кримінальних та інших правовідносин
знати і розуміти ознаки та сутність держави, права, правопорушень, юридичної відповідальності, основні положення цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального законодавства щодо неповнолітніх осіб, уміти пояснювати, аналізувати та розв’язувати правові ситуації з використанням правових знань та положень нормативно-правових актів, застосовувати засвоєні поняття і вміння під час розв’язування простих життєвих ситуацій та регулювати власну поведінку відповідно до норм права в різних видах правовідносин, виявляти ставлення до власної поведінки і поведінки інших людей з точки зору норм права, оцінювати роль права в житті людини, значення Конституції України та законодавства, прав, свобод і обов’язків людини і громадянина
Людина в культурно-духовній сфері суспільного життя
знати і розуміти основні моральні норми та цінності, єдність біологічного і соціального в людині
Людина як біосоціальна істота та найвища цінність. Вільний розвиток людини. Соціальні норми. Цінності в житті людини і суспільства
уміти пояснювати, аналізувати та розв’язувати життєві проблеми з урахуванням моральних цінностей та соціальних норм, застосовувати засвоєні поняття і вміння під час розв’язування життєвих ситуацій та вибору моделей власної поведінки і взаємовідносин з іншими людьми, виявляти ставлення до поведінки людей з урахуванням соціальних норм і цінностей, оцінювати чесноти людей, власні вчинки та вчинки інших людей з погляду їх суспільної значущості
Старша школа
Історичний компонент
Новітній час: людина в індустріальну та постіндустріальну добу. Перша світова війна. Епоха революцій. Українська революція. Формування модерної політичної української нації. Утворення СРСР і місце в ньому України.
Комунізм, фашизм, націонал-соціалізм. Демократія і диктатура. Авторитаризм і тоталітаризм.
Криза 1929—1933 років. Модернізація на українських землях у1920—1930-х роках. Голодомор. Друга світова війна. Велика Вітчизняна війна. Голокост. Україна у війні. Деколонізація. Нова система міжнародних відносин. Холодна війна. НТР.
Українське радянське суспільство в другій половині ХХ століття. Криза та крах комунізму. Здобуття незалежності України.
Інтеграційні процеси. Глобалізація
знати і розуміти сутність історії як процесу, науки та живої пам’яті, можливість співіснування різних думок щодо однієї історичної події  світової та української історії, місце України в сучасному світі, характерні риси, особливості, значення та наслідки подій, явищ і процесів в історії доби, уміти використовувати історичні події для пояснення явищ і процесів, самостійно здобувати з різних джерел інформацію з історії, аналізувати та співвідносити її, відрізняти факти від інтерпретації, оцінювати походження джерел, їх достовірність, висловлювати аргументовані судження про історичні явища та процеси, характеризувати зміну ролі жінки в суспільстві, застосовувати набуті знання та вміння для обґрунтованого пояснення минулого в різній формі з використанням відповідного понятійного апарату та історичних джерел, виявляти ставлення до змін у житті та світогляді людей, що відбуваються під впливом соціально-економічних і політичних процесів, діяльності ідейно-політичних сил та історичних діячів епохи, оцінювати українську історію в контексті світової та європейської історії, різні інтерпретації української та світової історії, значення, наслідки та впливи різних історичних явищ та процесів, місце України в історичних процесах ХХ—ХХI століття
Суспільствознавчий компонент
Людина в суспільно-політичній сфері
Типи суспільств. Політика. Політична система і влада в Україні. Демократія. Громадянське суспільство
знати і розуміти сутність і структуру суспільства, політичної системи і влади, ознаки та особливості полікультурного та громадянського суспільства, форми участі громадян у житті суспільства і держави,
вміти характеризувати політичну систему України, механізми функціонування політичної системи та влади в Україні, виклики і загрози ХХI століття, пояснювати сутність і ознаки демократії, громадянського суспільства, участі та лідерства, сталого розвитку, аналізувати та інтерпретувати інформацію засобів масової інформації та інших джерел, застосовувати засвоєні поняття та уміння в процесі власної участі у житті громади, держави, суспільства, колективному прийнятті суспільних рішень та розв’язанні соціальних проблем, виявляти ставлення до глобальних проблем і викликів сучасного світу та шляхів їх розв’язання, політичних процесів в Україні, оцінювати політичні системи і режими, роль політичної еліти, діяльність місцевого самоврядування, атрибути громадянського суспільства, роль засобів масової інформації
Людина в соціальній сфері
Соціальні інститути суспільства. Етика сімейних відносин. Міжнаціональні відносини. Глобалізація. Інформаційне суспільство.
знати і розуміти соціальну структуру сучасного суспільства, ознаки соціальної стабільності і безпеки, різні типи комунікацій, проблеми сучасного соціального розвитку суспільства, уміти розв’язувати нескладні конфліктні ситуації за допомогою відповідних стратегій, виявляти стереотипи та прояви дискримінації, зокрема в міжетнічних і міжконфесійних відносинах, прояви конкурентної та солідарної комунікації, застосовувати засвоєні поняття і вміння у процесі власного спілкування і співпраці у групі, колективі, взаємодії із соціальними інститутами сучасного суспільства, висловлювати ставлення до дискримінації та інших проявів соціальної небезпеки, оцінювати роль і значення сім’ї для особистості та суспільства, роль стереотипів у житті людини, співпрацю як перспективу розвитку соціуму
Людина у правовій сфері
Держава. Право. Правовідносини. Права, свободи, обов’язки, законні інтереси людини. Правопорушення та юридична відповідальність. Галузі права України
знати і розуміти поняття, пов’язані із правовою сферою суспільного життя та окремими галузями права України, ознаки і склад правопорушення, ознаки, принципи, підстави, цілі юридичної відповідальності, основи організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні,
уміти характеризувати правові явища і процеси, соціальне призначення держави та права, склад правовідносин, види правопорушень та юридичної відповідальності, застосовувати норми різних галузей права України під час проведення аналізу життєвих ситуацій, їх розв’язання та вибору моделей поведінки відповідно до норм права, власних суб’єктивних прав і законних інтересів, виявляти ставлення до ролі держави та права у житті суспільства і людини, права як мистецтва добра і справедливості, реалізації, охорони, захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, оцінювати сучасний стан побудови в Україні демократичної, правової та соціальної держави, життєві ситуації з позицій галузевого законодавства, правопорушення за ступенем їх суспільної небезпеки
Людина в економічній сфері
Економіка. Економічне життя суспільства. Людина в системі економічних відносин. Економічні потреби, умови і ресурси. Економічна діяльність суспільства. Домашнє господарство. 
Економіка та економічна система України. Місце України у світовому господарстві. Праця. Професія. Ринок праці. Підприємництво
Якість і рівень життя. Бюджет. Податки. Фінанси. Фінансова безпека громадянина і держави
Світова економіка. Глобалізація
знати і розуміти сутність і структуру економіки та економічних відносин, економічної системи України, функціонування ринку праці, бюджетної, фінансової, податкової системи, сутність підприємництва, уміти аналізувати економічні відносини, використовуючи при цьому історичний підхід, критичне мислення та елементи логіки, добирати джерела економічної інформації та працювати з економічними даними, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між економічними подіями на міжнародній арені та в Україні, аналізувати та враховувати фінансові ризики, застосовувати набуті знання і вміння під час планування домашнього господарства та бюджету родини, формування власних професійних цілей та вибору шляхів їх досягнення, виявляти ставлення до власних економічних потреб та шляхів їх задоволення, оцінювати особливості сучасного ринку праці в Україні, наявні економічні ресурси, можливість розроблення та реалізації особистих економічних проектів, розуміти об’єктивні причини глобалізації 
Людина в культурно-духовній сфері
Індивід, індивідуальність, особистість. Духовний світ людини. Цінності та якості людини та громадянина демократичного суспільства. Гуманізм.
Культура суспільства і людини
знати і розуміти цінності і духовний світ сучасної людини, необхідність принципів і норм моралі, способи та інструменти пізнання світу і самореалізації людини,  уміти визначати життєві цілі та орієнтири, пріоритети, планувати власне життя і самореалізацію, складати власні плани самоосвіти, застосовувати набуті знання і вміння під час визначення варіантів самореалізації та поведінки відповідно до норм і цінностей суспільства, виявляти ставлення до ролі науки і освіти в житті людини і суспільства, ролі релігії в житті суспільства, оцінювати значення свободи совісті, різні підходи до світобачення та світосприйняття






ДОДАТОК 3.
Перелік курсів за вибором, факультативів, які можуть використовувати вчителі історії

Суспільствознавство
Історія
1.
Трипільська протоцивілізація
Відейко М.
Курс
за вибором
10-11
17
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 р
Історія України // Шкільний світ. – 2010. – №25-27. – С. 19-22.
2.
Визначні постаті України
Гирич І.
Курс
за вибором
10-11
17
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. –К:. – 2010. – С.66-69.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010. – №46. – С.1–4.
3.
Історія ук­ра­їн­ської культури: від середньо­віч­чя до початку нової доби
Власов В.
Курс
за вибором
10-11
70
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 13-23.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010. – №25-27. – С. 24-32.
4.
Досліджуємо історію України
Малієнко Ю.
Курс
за вибором
10
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 93-98.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010. – №25-27. – С. 33-38.
5.
Історія Укра­ї­ни першої по­ло­ви­ни XX ст. в особах
Чубукова Т.
– " –
10-11
70
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 80-92.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №25-27. – С.47-56.
6.
Історія україн­ського кіне­ма­тог­рафа XX ст.  
Приходько А.     

– " –
11
35
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 99-117.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №25-27. – С. 57-70.
7.
Міжнародні від­носини у дру­гій половині XX століття
Василюк Ю., Островський В.
– " –
11
17
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 34-38.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010. – №46. – С. 5-8.
8.
Українське відродження у ХХ столітті
Мацейків Т.І.
– " –
11
35
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 70-79.
9.
Стежками ко­зацької звитя­ги
Кривицька Г.М., Українець О.М., Жураківський В.П., Вишнівська В.В.
Курс
за вибором

8
17
Лист МОНУ
№ 1/11 – 7504  від 06.08.2010  року
Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІІ. – К:. – 2010. – С. 6-8.
10.
Світова слава українців
 Бученко Л.Б., Буднік Н.М.
– " –
9
17
– " –
Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІІ. – К:. – 2010. – С. 3-5.
11.
Спеціальні (допоміжні) історич­ні дисципліни
Василюк Ю.

– " –
10-11
70
Лист МОНУ
№ 1/ 11 – 1652 від 12.03.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму старшої школи. Частина ІІ. –К:. – 2010. – С. 39-46.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №31. – С.7-13.
12.
Видатні постаті україни кінця XVIII-початку XX ст.
Лівун Н., Космірак В., Островський В.
– " –
9
35
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 56-65.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №2. – С. 8-16.
13.
Українська культура сере­ди­ни XVI-XIX ст.
Загребельна С.
– " –
8-9
35
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 3-12.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №30. – С. 13-21.
14.
Визначні
по­ста­ті України середини XVI-XVIII ст.
Лівун Н., Островський В.
Курс за вибором
8
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 47-55.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №46. – С. 11-18.
15.
Міфологія
Нікітіна І.
– " –
6-7
35
– " –
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина ІІ. – К:. – 2010. – С. 118-125.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №30. – С. 3-9.
Правознавство
1.
Живи за правилами
Ремех Т.
Курс за вибором
7
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 кла­сів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.9-14.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010. – № 28. – С.3–8.
2.
Правовідносини та судочинство Запорозької Січі
Поліщук А.С.,
Цирульник Л.М.
– " –
9
17
Лист МОНУ
№ 1/ 11 - 7504 від 06.08.2010 року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.15-18.
3.
Уроки для стій­кого розвитку
Пометун О.І.,
Сущенко І.М.
Курс
за вибором
8
35
Лист МОНУ
№ 1/ 11 - 7504 від 06.08.2010 року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.:  ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.71-86.
4.
Вчимося бути громадянами
Вербицька П.,
Войтенко О.,  Мисан В.
– " –
7 (8)
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К. ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.46-49.
5.
Основи куль­ту­ри ґендерної рів­ності: ми різні – ми рівні
 Бакка Т.В., Євтушенко Р.І., Мелещенко Т.В., Семиколєнов В.М.,  Семиколєнова.О.І.
– " –
9
(10-11)
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – № 40. – С.50–55.
6.
Ми – грома­дя­ни України
Вербицька П.,
Пометун О.,
Костюк І.
– " –
9 (10)
35
– " –
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.40-45.
7.
Основи демократії
Бакка Т.В., Ладиченко Т.В., Марголіна Л.В.
Курс
за вибором
11
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.56-64.
8.
Конституційне право України
Галенко М.В.,
Куцакові О.І.

– " –
10 (11)
35
– " –
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.26-30.
9.
Досліджуючи
гу­манітарне право
Бакка Т., Ремех Т.
Євту­шен­ко Р.
– " –
10-11
17 (35)
– " –
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С. 36-39.
10.
Основи
віднов­ного право­суд­дя
за заг. ред. Левчишиної О.М.
– " –
10-11
35
Лист МОНУ
№ 1/ 11 – 7504  від 06.08.2010  року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С. 22-25.
11.
Світ юри­дич­ної професії
Способ В.Г.,
Левицький В.В.

– " –
10
17
Лист МОНУ
№ 1/ 11 – 7504  від 06.08.2010  року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С. 19-21.
12.
Історія держави і права України
– " –
10 (11)
35
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – № 28. – С. 18-21.
13.
Права людини
Ремех Т.,
Пометун О.І.
Курс за вибором
10 (11)
35
– " –
Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – № 28. – С.9–13.
14.
Права людини в Україні
Ремех Т.О.

– " –
10 (11)
35
– " –
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С.31-35.
15.
Основи теорії та історії україн­сь­кої суспільно-по­лі­тичної думки
 Дичковська Г.О.
– " –
10-11
35
Лист МОНУ № 1/ 11 – 7504  від 06.08.2010  року
Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 класів суспільно-гуманітарного напряму стар­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга".  – 2010. – С.26-33.
16.
Основи кри­тич­ного ми­слення
 Пометун О.
– " –
10-11
35 (52)
Лист МОНУ
№ 1/11 – 1652 від 12.03.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 1-9 класів основної школи та 10-11 кла­сів сус­пільно-гуманітарного напряму стар­­шої школи. Частина ІІІ. – К.: ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С. 65-80.
2. Історія України // Шкільний світ. – 2010.  – №25-27. – С.5–17.
Християнська етика
1.
Розмаїття релігій і культур світу
Більченко Є.В.
Курс за вибором
1-11
1-4 кл. (17)
5 -11 кл.
(35)
Лист МОНУ № 1/9-433 від 07.07.2008 року
Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина І. – К:. ВАТ "Поліграф-книга". – 2010. – С. 3-36.
2.
Основи християнської етики
Барщевський Т., Васьків А.,
Влад М., Жуковський В., та ін.
– " –
1-11
35
1-4, 7-11 класи рекомендовано МОНУ, прото­кол № 1/11-6347 від 13.07.2010 року.
5-6 класи, рекомендовано МОНУ, протокол
№ 1/11-6347 від 13.07.2010 року
1. Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина І. – К:. ВАТ "Поліграф-книга".– 2010. – С. 37-86.
2. Основи християнської етики: на­вчаль­на програма. 1-11 клас / Львів "Свічадо": – 2010. – 136 с.
3.
Біблійна історія та християнська етика
Пилип (Осадченко Р.А.), Євнух М.Б., Ковровський І.Г.
Курс за вибором
1-11
35
Лист МОНУ №1/11-11629 від 21.12.2010 року
Біблійна історія та християнська етика: програма для загальноосвітніх на­вчаль­них закладів. 1-11 клас / Полтава ТОВ "АСМІ", 2011. – 132 с.
4.
Християнська етика в україн­ській культурі
Ігумен Лонгин (Чернуха), Бєлкіна Е.В.
Курс за вибором
1-4
35
Лист МОНУ №1/11-4033 від 20.06.2007 року
Християнська етика в українській куль­турі: програма для загальноосвітніх на­вчальних закладів. 1-4 клас. – К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2007. – 26 с.
5.
Етика –
духовні засади
Хайруліна В.М., Євсюкова Л.С., Крисальна Л.О.
Курс за вибором
1-11
34
Протокол ко­мі­сії з суспіль­ство­знавчих ди­сцип­лін (секція "Етика") НМР з питань освіти МОН України
№ 2 від 11 квітня 2007 р
Етика – духовні засади: програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 клас. – К.: – 2006. – 20 с.
6.
Історія україн­ської філо­соф­ської думки ХХ століття
Поздняков В.М.
Курс за вибором
11
35
Лист МОНУ від
12.03.2010 року № 1/ 11 – 1652
Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина І. – К:. ВАТ "Поліграф-книга", 2010. – С. 116-126.
7.
Етикет та етика
Костюк І.Ю.
Курс за вибором
10-11
35
Лист МОНУ від 06.08.2010  року
№ 1/11-7504
Збірник навчальних програм для учнів 10-11 класів суспільно-гуманітарного на­пряму старшої школи. Частина І. – К:. ВАТ "Поліграф-книга", 2010. –                 С.106-115.















Опубліковано

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)