Поняття "педагогічна
технологія" й наукові підходи до класифікації технологій у галузі освіти.
Виступ Касьяненко В.О., завідувача методичного кабінету відділу освіти Гайворонської РДА
Засідання РМО вчителів історії
Технологія (грец. techne -
майстерність і logos - слово, вчення)
Технологія - це сукупність прийомів, застосовуваних у
якому-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний словник).
Тобто
“технологія” - це наука про майстерність, мистецтво здійснювати виробничий
процес.
Спершу термін використовували
в системі технічних знань для означення наукової дисципліни, яка визначала
сукупність даних про різноманітні засоби обробки сировини, напівфабрикатів і
виробів у галузі виробництва. Пізніше цей термін отримав широке розповсюдження
і в інших сферах суспільного життя: політиці, економіці, освіті.
• Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних установок, що
визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів
навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичний інструментарій
педагогічного процесу (Б. Т. Лихачов).
• Педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального
процесу (В. П. Беспалько).
• Технологія навчання - це складова процесуальна частина дидактичної
системи (М. Чошанов).
• Педагогічна технологія - це продумана у всіх деталях модель спільної
педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального
процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В. М.
Монахов).
Педагогічна технологія -
сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і
композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм,
карт) у навчально-виховному процесі.
ЮНЕСКО трактує педагогічну
технологію як сукупність способів і засобів зв'язку (спілкування) між людьми,
що виникають в результаті інформаційної революції та які використовуються
в дидактиці.
Види технологій: технічні,
економічні, екологічні, соціальні, інформаційні та гуманітарні.
Педагогічні технології – це
різновид гуманітарних технологій. Теперішнього часу в науковому обігу використовуються поняття
"освітні технології", "педагогічні технології'",
"технології навчання (виховання
управління, дидактичні технології)". Змістовий зв'язок розглянутих понять
запропонувала Л. Буркова (схема 5) та детально охарактеризувала С. Вітвицька.
Поняття “освітня технологія”
вживається тоді, коли мова йде про загальну стратегію розвитку освітнього
простору взагалі.
Педагогічна технологія
відображає тактику реалізації освітніх технологій в певних умовах навчання. Їй
притаманні загальні риси реалізації педагогічного процесу незалежно від
навчального предмету (технологія модульного, проективного, індивідуального
навчання, рівневої диференціації...)
“Технологія навчання” -
поняття близьке, але не тотожне педагогічним технологіям, оскільки воно
відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах визначеного
предмета.
Схема 5
1. Освітні
технології.
2. Педагогічні
технології.
3. Технології
навчання (дидактичні технології), технології виховання, технології управління
навчальним процесом.
4. Педагогічна
техніка.
Освітні
технології, як найбільш загальні утворення, характеризують загальну стратегію
розвитку освіти і освітнього середовища (єдиного освітнього простору). Основне
призначення освітніх технологій - прогнозування розвитку освітніх систем, їх
проектування, планування та визначення факторів, які відповідають освітнім
цілям.
Оскільки в сучасній
педагогічній і методичній науці до теперішнього часу не вироблені загальні
підходи до єдиного трактування поняття технологій навчання, не існує і
однозначно визнаної їх класифікації.
Класифікація педагогічних
технологій за В.Гузєєвим
1. Універсальні, які використовують
при викладанні будь-якого предмету;
2. Обмежені – при викладанні
кількох предметів;
3. Специфічні – для
одного-двох предметів.
Класифікація педагогічних
технологій за Г.К.Селевко
За рівнем застосування
За філософською основою
За ведучим фактором психічного розвитку
За науковою концепцією засвоєння досвіду
За орієнтацією на особистісні структури
За характером змісту та структури
За організаційними формами
За типом управління пізнавальною діяльністю
За позицією дитини в освітньому процесі
За домінуючим методом
За напрямком модернізації існуючої традиційної системи
За напрямком модернізації існуючої традиційної системи
Технології: традиційні та інноваційні.
Співвідносивши поняття
«технологія» і «методика», автори висловлюють думку про те, що технологія
навчання – це не що інше, як вища стадія розвитку методики. Будь-яка методика
навчання, може бути доведена до рівня технології.
У структуру технології, як дидактичної системи входять:
• дидактичні цілі;
• дидактичні завдання;
• Зміст навчання;
• методи навчання;
• форми навчання;
• засоби навчання;
• той, хто навчається (учень);
• викладач;
• результат їх спільної
діяльності.
Здоровязберігаючі технології
- сприятливі умови навчання
дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик
навчання та виховання);
-
оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих,
індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
-
повноцінний та раціонально організований руховий режим.
У сучасній дидактиці представлені
найрізноманітніші технології, бо кожен автор і виконавець приносять в
педагогічний процес щось своє індивідуальне.
ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Інтерактивні технології
навчання –
це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь
– в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його
учасників процесу навчального пізнання.
Суть інтерактивного навчання
полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної
взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємо - навчанні: вчитель –
учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні
суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника
навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого
спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми,
критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.
В основі
інтерактивного навчання лежать принципи:
- безпосередньої
участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя (організатора навчального
процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів
вирішення тієї чи іншої проблеми;
- взаємного
інформаційного, духовного збагачення. При цьому організовується навчальний
процес таким чином, щоб учасники його мали можливість обмінятися життєвим
досвідом, одержаною інформацією;
- особистісно
орієнтованого навчання.
Класифікація інтерактивних вправ
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання
1.1. робота в парах,
1.2. ротаційні (змінювані) трійки,
1.3. два – чотири – всі разом,
1.4. карусель,
1.5. робота в малих групах,
1.6. акваріум.
2. Технології колективно-групового навчання
2.1. обговорення проблеми в загальному колі,
2.2. мікрофон,
2.3. незакінчені речення,
2.4. мозковий штурм,
2.5. навчаючи – учусь,
2.6. ажурна пилка,
2.7. аналіз ситуації,
2.8. вирішення проблем,
2.9. дерево рішень.
2. Технології колективно-групового навчання
2.1. обговорення проблеми в загальному колі,
2.2. мікрофон,
2.3. незакінчені речення,
2.4. мозковий штурм,
2.5. навчаючи – учусь,
2.6. ажурна пилка,
2.7. аналіз ситуації,
2.8. вирішення проблем,
2.9. дерево рішень.
3. Технології ситуативного моделювання
3.1. симуляції або імітаційні ігри,
3.2. спрощене судове слухання,
3.3. громадські слухання,
3.4. розігрування ситуацій за ролями.
4. Технології опрацювання дискусійних питань
4.1. метод ПРЕС,
4.2. займи позицію,
4.3. зміни позицію,
4.4. неперервна шкала думок,
4.5. дискусія,
4.6. дискусія в стилі телевізійного ток-шоу,
4.7. оцінювальна дискусія,
4.8. дебати.
На
практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши
елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають
змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються
одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд,
логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і
реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес
організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими
знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити
"відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних
засобів; навчаються співробітництву
Немає коментарів:
Дописати коментар